Так тихо і темно в кімнаті,
Єлейно пахне свіча.
Так тихо, дитя неначе,
Плаче моя душа.
Що сталося з нею не знаю.
Втомилась мабуть від життя.
І виходу теж не бачу,
Живу і катуюся я.
Рутина затьмарює очі.
Буденність...І щастя нема.
Назад повернути все хочу,
Та все як звичайно мина.
Колись ти до мене тягнувся.
"Кохана"-мені говорив.
Тепер ти немов би забувся
І думати заборонив.
Коханий! Прокинся від цьго
страшного й байдужого сну.
Бо кохання не вистачить мого,
Ненароком і я теж засну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275129
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2011
автор: Христина