Символічне

Посередині  відчиненого  лікарняного  вікна
Натягнуто  мотузку.
На  ній  висить  пара  трусів,
Яскравих,  кольорових.

Дивлюся  із  ліжка  на  небо
І  білизна  на  його  фоні
Нагадує  мені  прапорці,
Якими  мисливці  огороджують  територію
При  полюванні  на  вовка.

Вітер  тріпоче  ними,
Тіпає,
Гойдає…

Інколи  вони  розгортаються
І  стають  схожими  на  птиць,
Що  прагнуть  злетіти.

Білі  вівці  хмар  
Мандрують  
Прямокутною  полониною  неба,
Безтурботно  граючись
І  поглинаючи  одна  одну.

Найменші  з  цих  кучерявих  символів
Верховинського  життя  
Ховаються  за  прапорцями-трусами
І  мені  здається,  
Що  вони  залізають  усередину  
І  роблять  ці  труси
Наповненими  життям.

Певно,
Це  душа  повертається
До  моєї  тлінної
Плоті…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275043
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.08.2011
автор: Василь Кузан