Посередині відчиненого лікарняного вікна
Натягнуто мотузку.
На ній висить пара трусів,
Яскравих, кольорових.
Дивлюся із ліжка на небо
І білизна на його фоні
Нагадує мені прапорці,
Якими мисливці огороджують територію
При полюванні на вовка.
Вітер тріпоче ними,
Тіпає,
Гойдає…
Інколи вони розгортаються
І стають схожими на птиць,
Що прагнуть злетіти.
Білі вівці хмар
Мандрують
Прямокутною полониною неба,
Безтурботно граючись
І поглинаючи одна одну.
Найменші з цих кучерявих символів
Верховинського життя
Ховаються за прапорцями-трусами
І мені здається,
Що вони залізають усередину
І роблять ці труси
Наповненими життям.
Певно,
Це душа повертається
До моєї тлінної
Плоті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275043
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.08.2011
автор: Василь Кузан