У вітрі спогади кружляють,
І ночі тиша надиха
На щось одвічне і прекрасне,
Немов симфонія сумна.
І ти летиш на крилах мрії,
І чуєш музику сумну-
Назустріч вранішньому сонцю
Ти прокидаєшся від сну.
А зорі сяявом тривожним
Тебе несуть у світлу даль,
І чуєш Всесвіту ти подих,
І кажеш тихо: "Що ж, нехай..."
У пам"яті завжди ти носиш
Цю мить єдину і живу-
Назустріч вранішньому сонцю
Ти прокидаєшся від сну.
І хай зимою - заметілі,
А навесні - дзвінкі струмки,
Згадаються і літня спека,
Й ночей осінніх холоди.
Так рік за роком пролітають,-
Я часу плин не здожену:
Назустріч вранішньому сонцю
Ти прокидаєшся від сну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274978
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2011
автор: Андрій Мигорович