Серце моє,
наче глину,
в жменю візьму --
і здавлю в кулаці!
Зась!
Бо він має дружину --
жовта обручка сичить
на руці.
Зась!
збожеволена глино!--
Пальці поблідли,
неначе мерці.
Іншу!
любить він повинен --
жовта обручка сичить
на руці.
Леле!
Любить -- і повинен...
Птах цей
не піє в сильці.
Дивне створіння --
людина...
Що та обручка
на правій руці?..
Горді,
неначе ґерґелі,
все в них:
достаток і лад.
В імпортній
шлюбній постелі
двоє сторонніх
лежать.
Двоє чужих і байдужих!
Бранці
на ложі Прокруста?
Мовчки за іншими тужать...
Що це? --
мораль
чи розпуста?
...хай моє серце,
як глина,
чвиркне між пальців --
і квит.
В тебе
на грудях дружина.
наче мораль наша,
спить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274958
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2011
автор: Валя Савелюк