За горбочком – рядном полонина
Простягнула долоні мені.
Біля неї – вузенька стежина,
Немов стрічка на тім полотні.
В*ється стежка між зеленню листя,
Кличе в мандри за гори й поля,
Де дівчата в червонім намисті,
Такі гарні, мов рідна земля.
Приведе мене довга стежина
У гаї, де живуть солов*ї,
Де чарівна та лагідна днина
Розповість таємниці свої.
Я стежиною йду не даремно,-
Сподіваюсь, вона приведе
У царину, де щастя, напевно,
Для моєї країни живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274934
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.08.2011
автор: Лунная соната