Якось в думці з*явилося слово,
Захотіло знайти собі шлях.
Воно зріло, кружляло, як коло
Та зійшло у поета в віршах.
Розрослось, виростаючи в фрази,
Згуртувалось у дружні рядки.
Таємницю відкрило одразу,
Що ховали поета думки.
Понеслись ці думки вслід за вітром.
Зазираючи в кожне вікно.
Переможно долаючи битву
За нетлінне та вічне добро.
Стало слово, як символ натхнення.
Прославляло поета думки
Та посіяло мудрощів зерня
У безсмертні писемні рядки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274933
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.08.2011
автор: Лунная соната