Очі покинутих дітей,
Безодня синя океану.
Доля невіданих речей,
Їм подарована на славу.
Режим суспільного буття,
Як безкінечність, одинока.
Суворі правила життя...
Чим завинили? питали Бога.
Чому вчинили батьки злочин,
Вони назвуть їм не одразу.
Іх проміняли без причин,
На алкогольну ту заразу.
Здуріє мертва тишина,
Від сліз дитячих та забутих.
Дорослим стане враз маля,
Кайдани на руках закутих.
Даремно вовка не годуй,
Пристосувався він до волі.
При кожній зустрічі даруй
Тепло родинної любові.
Хочу звернутись до „людей”
Які покинули надію.
Схаменіться, в великдень!
Діти очікують на мрію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274572
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.08.2011
автор: Мира С