Як по росі
Серпанком білим
Веселка мимохідь майнула,
Блиснула сонячним
Світанком
І пожурила вітром
Озеро свідомо.
Так ковзали думки
Всім світом,
Піснями ранок
Зустрічали,
А сонячне багаття
День розпаляв.
Нехай у цім багатті
Всі нещастя зникнуть,
Невтіха разом з тим
Зотліє.
І лиш веселка
Донесе до душ
Ще радість.
Так варто брати
У життя своє.
Його дано нам мало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274417
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.08.2011
автор: Шабо