( Батькові )
Я осінь пізню не люблю
За сірі дні, за темні ночі,
За дощ протяжний не люблю
Й холодний вітер прямо в очі.
За думи тяжкі, що в кінці
Листопадової зажури
Вповзають в мене, мов імла,
Вповзає крізь камінні мури.
Мій батько в вічність відійшов
У цю сумну й гнітючу пору,
А він лиш сорок з лишнім мав
Йому б іще іти під гору,
Йому б онуків на плечах
Носить,- та виросли онуки
Не довелося взяти їх
Моєму батькові на руки.
Так за що , ти мені скажи,
Тебе, листопаде, любити ?
Це ж ти в передостанній день
Зумів мене осиротити
І я цього ніколи вже
Не вибачу і не забуду
Пробач, листопаде, тебе
Любить ніколи я не буду .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274196
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2011
автор: Олекса Терен