Розгублений серпень недбало на скрипці заграв,-
Сум ковзнув по струні і зірвався із ноти на «ить»,
Вже нема, як зазвичай, теракотово-теплих заграв,
Ні, не мартвся*, лиш трішки у скроні болить.
В такий спосіб, хитрунка, про себе нагадує осінь,
Від неділі лив дощ, а сьогодні ,- на диво спекотно,
У задушливу ніч неопізнане тіло шукаєш і досі
В твоїм небі, а її пам’ятатимеш тільки на фотках.
Там лиш тінь… Тієї, в малиново-жовтій сукенці,
Було літо... І від східного вітру пошерхлі уста
Цілували твої, наче випить хотіли до денця…
Циндрить дощ… Не засну... Полічи зі мною до ста…
*не мартвся - не преживай (з польської)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2011
автор: Лана Сянська