Я розколола тишу..
Сказала твоє ім"я..
Залишила плями солі..
На чорних нитках футболки..
Тепер я тебе залишу..
Забуду що окриляв..
Тихенько піду в неволі..
Глухої квартири..бетонки..
І буду палити вірші..
Чекати на манну з неба..
Курити сухе повітря..
Кричати твої слова..
Такі почуття найгірші..
Тобі їх нажаль не треба..
І душу пущу на вістря..
Яким ти мене вбивав..
А ти і люби її далі..
Бо так все і мало бути..
Вона тебе добивалась..
Тепер я себе доб"ю..
Не вішай собі медалі..
Не можу тебе забути..
Хоч як би і не старалась..
Я все ще тебе люблю..
Знову немає сили..
Що ж..може навіть краще..
Сяду на зимне ліжко..
Буду чогось чекати..
Спогади пропустили..
Не зачеплю нізащо..
Просто до болю тяжко..
Більше тебе не знати..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273997
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.08.2011
автор: Ірина Гнатюк