Шумів як вітер нарікав на долю,
Кидав слова образливі мені.
А я летіла птахою на волю,
Очима бачила,що ми чужі.
Переживала, мучилась, страждала,
Вмовляла серце, ще повір хоч раз.
Мабуть тому, що в глибині кохала,
І вірила - кохання спасе нас.
Та все дарма, летіли дні за днями,
Десь віддалялись наші береги.
Кохання не співало разом з нами,
Холодним вітром став для мене ти.
Втомилася, немає більше сили,
Злих суперечок більш не хочу я.
Перетворились почуття в вітрила,
Понесли небеса твоє ім'я.
Умиюся не слізьми, а росою,
Радіти буду - на землі живу.
Милуюся чарівною красою,
Впаду від щастя в шовкову траву.
А серце...Серце знову заспіває,
Мелодія полине від душі.
І знову усмішка моя засяє,
Життя моє - написані вірші...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)