Такий холодний вітер
гуляє в палім листі.
Виспівує неначе
якусь журливу пісню.
Лиш нам обом байдуже
що вітер там співає.
В твоїх обіймах милий
від вітру я ховаюсь.
Ти щось мені шепочеш
солодко голос ллється.
І знов немов улітку
довкола світ сміється.
Невже це дійсно осінь,
невже це знов вона?
А потім , як звичайно,
прийде сумна зима?
О ні, що це я кажу,
яка сумна зима?!
Коханий тиж зімною
яка вона сумна!
Ми будем знову разом
сніговика ліпити.
Я буду сніжки кидать,
а ти мене ловити.
А потім, коли зловиш,
ти будеш цілувати.
Смішні бурульки з даху
ми будемо зривати.
Та ще надворі осінь
опале листя тліє.
З обійм не відпускати
тебе довіку мрію.
О! як чудово в парку,
де ні душі немає.
Де лиш холодний вітер
тобі й мені співає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2011
автор: Христина