Це коли ти сам, один,
Ідеш і чути снігу хруст,
Не рахуєш ти плину годин,
І ніхто не видасть й слова з вуст.
Це коли ти вдивляєшся в небо,
І бачиш, як зірка летить.
Ти думаєш: «Я нікому не треба!»
Це було лише єдину мить…
Це коли ти блукаєш з дорогою,
Вона тебе поміж тишею водить,
Серце вмить наповниться тривогою,
І смуток за тобою вічно бродить…
Це коли ти щастя чекаєш
Раптовим падінням із неба,
Але на шляху нікого не стрічаєш,
Невже немає щастя для тебе?!
Це коли думки твої вільні,
Ніколи й ніхто не зупиняє.
А про ідеї чудові, спільні
Взагалі ніхто не питає…
Самотність важко пояснити,
Вона не підлягає розумінню,
Але це ще можна змінити,
Потрібно просто набратись терпіння…
2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273926
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2011
автор: juliwinter