Сідає сонце за неба край,
А може, то початок в далині.
Чи Альфу чи Омегу, обирай.
І в зошиті нічнім, приснись мені…
Відкрию зошит, ночі сторінки,
Як завще – жіноча незбагненність:
Троянд шипи й волошкові вінки
І чорнобривці рожево-темні.
Абетка таємниць в писанні тім,
А може лінгвістом є невправним,
Шукаю смисл в чуттєвій пустоті
І прошусь гостем у сни незваним.
26.07. 19.20., 20.30.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273780
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2011
автор: Ярослав Дорожний