Повз ліс і річку
Буденність час припняла на ланцюг,
Вже звичний ритм: туди – вперед, назад – сюди,
Та потягу гудок порушив сталий круг.
Вперед, у нових вражень світ, лети…
********************
Всміхнуться верболози річкові
І Ліс старече гілля привідхилить,
Зозулям заспівають солов’ї,
А Пень моховий, за минулим скиглить.
Йому вже є на ланці скутий час
Й ходьба шумлива липня вже не тішить,
Колись казав Тополі раз у раз:
«Пішли кохатись між зірок у тиші».
24.07. 09.53. поїзд: Тернопіль – Золочів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273779
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.08.2011
автор: Ярослав Дорожний