В житті минулих втілень
Він альпіністом був палким,
Один сягнув він рівень,
А інший – височів над ним.
Не раз зі скал він падав,
Та рани заживали знов.
Під зливою і градом
Шукав він сонце за вікном.
У час життя сьогодні
Його скала до себе зве.
Зусилля марні жодні –
Долоні в кров, униз паде.
Під спів в життєву драму
Скорити прагне він скалу.
Лиш сім на козир даму –
Знов карту вийняв він малу.
Шлях новий, нова скала –
За обрій, у річки Бродах
Із моря у світи прийшла,
Як Афродіта в чистих водах.
P.S. Як ви вже зрозуміли, скала – це жінка.
23.07. 21.25. автобус: Підкамінь – Тернопіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2011
автор: Ярослав Дорожний