Я вже стомилася від цього болю,
Від тисячі несказаних думок,
Це все з середини подавлює собою,
Здається,що до божевілля тільки крок.
Цей світ живе не за моїм законом,
Закручує у вихор почуття,
І перешкоди плавно заливаючи бетоном,
Безжально так ускладнює життя.
Ось подивись у мої сині очі...
У них не тільки радість,доброта,
Але і тисячі болючих тем,безсонні ночі,
В яких ховалася моя душа.
Набридли будні,повсякденні фрази,
Гра міміки,презирливі думки...
Так хочеться зійти з цієї фази,
Розфарбувати дні в інші тони,
Від щастя плакати і посміхатись долі,
Вбачати радість,де її нема,
Піймати успіх у свої долоні,
І розуміти,що я вже не сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273387
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2011
автор: Forget