О, Боже, сміх тай годі. Ну, скажіть.
Чи світ на вас мені зійшовся клином?
У вас, мабуть, говорить тільки хіть,
Яка завжди так до лиця мужчинам!
Я – жінка! Я жива. Така, як є!
Говорите тепер, що обізнались?
То що ж в ночі вам спати не дає?
А може правда, що усе ж злякались?
То поступіть же гідно, хоч тепер,
Коли уже для всього надто пізно.
Мені байдужі ваша лють і рев,
А рана заживе, вона ж наскрізна!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273076
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2011
автор: Журавка