Збігали останні години осені... По щоці пробіг легенький вітерець... Здається,не дуже і холодно,а з середини немов заморожує... Легенька привітна посмішка,а в очах ніякого блиску...Все для того,щоб не звучало лишніх питань. Вона іде вздовж темної вулиці,не дивлячись під ноги,вона,немов,шукає внебі щось незвичайне,щось особливе.. Іде,тихо наспівуючи олюблену музику, важко дихаючи, вона уявляє його поруч... Посміхаться... Згадуючи про свій біль, намагається себе запевнити,що ще трішки і все минеться... Не виходить... Далі страх...страх залишитись в цій невідомості,яку вона намагалася роз’яснити,але,нажаль,він не захотів нічого пояснити,а ще більше заплутав її... Знову дивна посмішка-вона пригадалайого слова... пригадала,що раніше вона їх промовляла іншим...пригадала для чого...Почала кусати губи-стало ще більше боляче... Питання «За що?» звучало вдумках,і ехом відлунювалось в серці... Різко холод перейшов в пекучий жар,який випалював її з середини. Невже вона заслуговує на це?! Згадала інших...відчуласебе на їхньому місці. Боляче...Але без виходу... Головне,що вона некохає,просто боляче відчувати себе обманутою... Просила правду,а отримала обман під оболонкую чесності і лицимірства... Довго не вірила серцю і відчуттям-вірила словам...обпалилась... На мить здалося,що вона знає вихід...Гордо підняла голову,запевняючи,що втілить свою думку в життя,але з такою ж швидкістю знову поринула в задуми...»А чи варто?» Не варто...Для початку потрібно розібратися в собі.Знову посміхнулась...Пригадала людину,яку колись кохала...пригадала,що ця людина все ще кохає її.І чомусь так захотілося побачити його,обійняти і,можливо,все повернути.Пригадала,як це бути потрібною...Вирішила...вирішила змінити себе,своє ставлення до іншик,атже світне змінити...І,ідучи темною вулицею,вона уже щасливо посміхаючись,ховаючи очі від місячного світла,рішуче поверталась додому...Завтра новий день,нові події,нові думки,хоча і те саме життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272884
Рубрика: Нарис
дата надходження 31.07.2011
автор: Forget