Наші світи дві паралелі
Ти хочеш мати дві оселі.
Тебе я любий пробачаю
Запрошую на філіжанку чаю,
Та не ходи за мною всюди
Жінки то марево облуди.
Я ще не осінь, та уже й не літо
Моє волосся пахне квітнем
Цвітом весни, кохання, вітру.
Я залишитись у ній хочу,
Мої слова тебе лоскочуть,
Ти не зі мною, що ж ти хочеш?
Чому питаєш? Чому на рани наступаєш?
Чому цілунків не дарую,
Тому що бережу вуста...
Для нього любий, все для нього
Для нього пісня гомінка,
Його чекати буду вічність
Він моє поле вітер річка
У моїх косах його стрічка
Він по воді мене веде
Він моє щастя, моя мрія
Моя малесенька надія,
У вирій він мене несе,
Та я люблю його, кохаю
Він стогін мій,моє ессе.
Ми два світи з тобою
Світла і тіні паралелі,
Мій любий ми лише світи
В яких запалені мости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272876
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2011
автор: Ольга Ратинська