Мені до твого поцілунку
Судилось дуже довго йти,
Із серця видворити думку,
Що вже давно не любиш ти.
Ваганню змушений служити,
Я уподібнивсь блукачу,
Та ,щоб обіймами сповити
І ласки спити досхочу,
Я з дня на день зростав у вірі,
Я нею бачив нас обох,
Що подолали будні сірі
І вознеслись туди, де Бог.
І ось сьогодні на порозі
Тривоги й радості стою.
Тріпоче серце, зріють сльози
На щиру усмішку твою.
О як я довго по пустелі
Бродив у спраглій самоті,
Та перейшли дні невеселі,
Настали ночі золоті…
30.07.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2011
автор: Рідний