Розвіяв вітер пил кохання,
твій щирий погляд вже не мій.
Від вечора і до світання
я чую голос ніжний твій.
Спинити час ніхто не в змозі,
ніхто ніколи не покаже шлях
куди і по якій дорозі
іти,шукати світло у твоїх очах.
І тільки час лікує рани,
стікає сльозами душа.
нема нічого вже між нами-
укрила рясою пітьма.
А дощ холодний змиє кривду,
притупить біль густий туман.
здавалося,що все в нас вийде,
та все це був лише обман.
Іди...Цілуй їй очі і вуста,
забуть про мене й не жалій.
Залиш для неї всі слова.
Тепер навіки ти не мій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272802
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2011
автор: Forget