Між рядків доводжу теореми нові,
розливає місяць на папір вапно,
а чорничні ночі - жестами в розмові,
а думки про Тебе, мов німе кіно.
Я на склі віконнім залишУ відбитки,
у вершковім небі - дощове панно
закриває зорі і зникають свідки,
лише ти побачиш - іншим не дано.
Лише Ти у русло, з джерела - рікою,
бо мене збагнути як ніхто зумів.
Як мені кричати, будучи німою,
Як мені мовчати, коли стільки слів ?!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272766
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2011
автор: Окрилена