Розлука до скроні приставила дуло
І здався в полон її я.
Облогою сліз моє серце стиснула
Єдино – кохана моя.
Мені на узвишші земної гордині
У замку утрачених снів
Судилось посидіти замкненим нині
Без ніжних твоїх почуттів
До горла журба підпливала в гондолі
І вужчало гирло ріки,
Та все ж вітерець поміж верби поволі
Дим болю розвіяв гіркий.
Хай вистріл розлуки мене обезкровить,
А замкові мури – впадуть!
Піду із полону в обійми любові,
Здолаю омріяну путь.
Вже бачу, як води біжать у заплави
І плесами грається бриз,
І ти із туману у сонці яскравім
Виносиш мені долі приз.
29.07.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272663
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2011
автор: Рідний