Давай намалюємо казку
На тихім, холоднім вікні,
Так ніжно, так наче ласку..
Даруєш любові своїй...
Давай намалюємо казку...
Таку, наче, ще не було,
Де ти не потерпиш поразку...
Де я не побачу кіно.
Давай помріємо, чуєш,
Про те, що ми хочем в житті.
Ти мрієш про те, як малюєш
Я мрію літать в небутті.
Давай заспіваємо пісню,
Так тихо, щоб чули лиш ми.
Ти скажеш : «Ага!», а я «Звісно!»
І пролунають ці звуки зими...
Хотіла сміятись, ти плакать
А іноді все навпаки.
І дощ починає вже крапать.
І хоче сховать на віки
Усе, що буде в той день...
Де колись буде жменя пісень...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272505
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2011
автор: SoneckO