Ще рік і ще... І скільки їх ще буде
На відстані від рідної землі?
І скільки з нас зворотній шлях забуде -
Не всі злетяться в гнізда журавлі.
Когось в дорозі блискавка накриє,
Котрийсь не зможе бурю подолать...
А іншого солодкі зваблять мрії
І крила не подужають літать.
Не всі, напевно, шлях цей подолають,
А ті, що все ж дістануться мети,
Чи батьківське гніздо вони впізнають,
Чи рідних всіх зуміють віднайти?
І чим тоді безпечність оправдати,
Чим тугу нездоланну вгамувать,
Коли назустріч вам не вийде мати,
Коли не зможе батько обійнять?
Коли за недосяжним небокраєм
Опиняться дитинства береги,
Тоді не видаватимуться раєм
Чужих країн протоптані шляхи.
Тож, не чекай останньої хвилини,
Коли вже пізно й спалені мости -
Додому повернись хоч на хвилину,
Одвічну шану в серце допусти.
Прилинь до матері і прихили коліна,
За всі гріхи прощення попроси.
Хоч це банально, та вона - єдина:
Тепло їй свого серця принеси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272358
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2011
автор: Salvador