там вгорі ,небо ,наче сталеве.
я його вогнем запалю,
щоби сонце всміхнулось до мене
і зігріло душу мою.
я дощам заплітатиму коси,
розкажу зорям диво-казки.
щосвітанку збиратиму роси
і зроблю з них намиста разки.
літні бурі, земні сніговії
будуть крила мої підіймать,
доки зорі оті золотії
я нарешті вже зможу дістать.
там внизу так самотньо-втікаю
між розплетених кіс дощу.
я чекала тебе й чекаю,
від самотності вище злечу.
за межею небесного кола
я уперше, мабуть ,зупинюсь.
пусто- тут немає нікого,
і зітхнувши, я просто проснусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272189
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2011
автор: Ірис