Привіт!

Привіт,  кохана!  Знов  сумую  за  тобою.
На  жаль  акорди  радісних  мелодій  не  про  нас.
Не  раз,  повір,  не  раз  змагався  я  з  журбою,  
Що  полонивши  мій  химерний  світ,
Ятриться  в  ньому  мов  відкрита  рана.

Привіт!  Привіт!  Привіт,  кохана!  Привіт!
Жаль  не  знаходжу  слів,  
щоб  розтопити  твого  серця  лід...

Нас  розділяють  сотні  кілометрів  доріг.
Холодний  дощ  не  змиє  з  пам'яті  болючий  слід.
Прощай.  Пробач.  Я  втримати  тебе  ніяк  не  зміг.
Надії  згаснуть  і  на  ранах  сіль
Розчиниться  в  проточних  водах  часу.

Жаль  не  знаходжу  слів,  
Щоб  розтопити  твого  серця  лід.  
Мені  не  вдастся.
Не  слід.  я  знаю,  що  не  слід  
В  минулому  шукати  тіні  щастя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2011
автор: Владко Світлайт