Мені приснився наш старенький сад:
Антонівок покручені суглоби,
Дуплистих груш ранковий променад,
Старечі слив зітхання і жалоби.
В саду в міжряддях косить бур`яни
Опісля зливи моложавий тато.
Правицею, безпалою з війни,
Із лободою бореться завзято.
Так захопила праця косаря,
Що у покоси вже кладе малину.
І мама, дивно, тим не докоря,
Складає мовчки стебла у ряднину.
У їх стосунках десь подівся клин -
Насперечались за життя і квити.
За ненароком скошений жасмин
Колись матуся ладна була вбити.
А тут сумирно порають удвох,
Простили скоєні колись огріхи.
Темніє входом прохолодний льох,
Лапасті тіні кидають горіхи.
...Ой, що ж це я так осторонь стою?
Не підсобила батькові ні грама.
Та спробу доброзичливу мою
Спинила жестом заперечним мама.
Прокинулась і розумію - сон.
Стече у ранок ночі темна річка, -
Піду у церкву до святих ікон,
За упокій поставлю рідним свічку.
ФОТО з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271786
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.07.2011
автор: Галина_Литовченко