У того хлопчини є мрія
побувати на вершині світу.
"Заберусь туди, як умію", -
в голові замість завше привіту.
"Покладу у рюкзак сині очі", -
так дивитись на небо простіше.
Дощ паде у калюжі бездонні.
Там були сині очі, поверіте.
У хлопчини нові ідеали,
для старих уже місця бракує.
Подивитися вниз - часу мало.
Хай лікує, біжить, ніг не чує.
Парадоксом страждати не вчився,
сентименти забув одночасно.
І дорогою їв суниці,
що росли для когось із прекрасних.
Часто мрії заводять в оману,
загортають тебе пеленою.
У хлопчини нема ідеалу,
просто мрія "не стати собою".
На вершину піднявся, звичайно.
Постояв там хвилину, чи менше.
Тільки вниз подивитись боявся.
Тай не встиг: сині очі замерзли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271785
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.07.2011
автор: Іванна Шкромида