***

Мій  сад  стояв  у  золоті,  а  зараз...
Вже  листя  під  ногами  шурхотить.
Не  чути  пташок  безупинний  галас,
Лиш  в  небі  журавлиний  ключ  летить.

Я  тихо  йду,  щоб  не  збудити  тишу,
Оцю  красу,  в  якій  весь  світ  стоїть,
Її  у  пм*яті  на  згадку  лишу,
Хай  до  зими  ця  тиша  ще  мовчить.

Не  весело  й  не  сумно,  все  проходить,
В  турботах  йде  собі  людське  життя,
А  час  біжить  і  підсумки  підводить,
І  знову  побіжить  у  небуття.

Хай  так,  комусь  же  це  потрібно,
В  саду  лишити  згадку  золоту.
Замінить  час  осінню  пору  мідну
На  зелень  чисту,  свіжу,  молоду.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271714
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2011
автор: Татьяна Камыш