Поміж вільх одинокі берези,
Тільки вітер верхів’ям шумить,
Наче Бог тут поклав на терези
Зліва вічність, а справа цю мить.
Наче сріблом наповнений келих
Впав на землю між вічних лісів,
Набігає на стомлений берег
Світязь хвилею з древніх часів.
То замріяно ніжно гойдає
Зграйку зморених диких качок,
То на втіху комусь посилає
Чи вугря, чи плотву на гачок.
То нахмуриться косо і гостро,
То любов’ю заллє цілий світ,
Вітязь – Світязь, на озері острів,
Божий знак, Божий дар, Божий слід.
Де б по світу мене не носило
І кому не святив би вірші,
Тільки тут повертає Бог силу,
І оч́ищує фібри душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271637
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2011
автор: kalush