до тебе

Ці  чотири  безумнії  роки  минули,
залишилося  все  ж  у  душі  сподівання.
і  якими  би  ми  ворогами  не  бУли  -  
я  прошу  не  забудь  лише  наше  кохання...

я  наївно  все  вірила  в  справжність  любові,
що  так  віддано  Ти  кожен  день  удавав.
я  застрягла.  Заплуталась  у  полоні,
в  лабіринті.  Ти  давно  мене  упіймав.  

я  змінилась.  прогнулась.  покірною  стала.
намагалась  зробити  як  краще  для  Тебе.
та  даремно.  я  просто  не  врахувала,
що  Тобі  у  житті  "різнобарвності"  треба...

що  ж,  надіюсь  Вона  Тобі  вгодить,  напевно...
не  як  ті,  що  до  мене  були,  не  як  я...
я  бажаю  не  втратити  Їй  весь  той  час  надаремно,
і  почути  правдиве  від  Тебе  "Моя"...

я  бажаю  знайти  в  Ній  нове,  особливе,
все  чого  Ти  так  прагнув  від  мене,  хотів..
Лиш  скажи,  як  зробити  насправді  можливим,
щоби  якось  звільнити  мене  від  тих  снів?

як  так  легко  закреслити  наше  минуле?
як  пробачити  зраду  і  далі  іти?
як  зробити,  щоб  швидко  думки  промайнули?
як  із  пам"яті  стерти  Тебе,  поясни?.....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271276
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2011
автор: apelsinka