На тумбочці флокси і колготки в строкату клітинку,
Про життя у палаті тягучі розмови буденні,
У фокусі люди не усміхнені ні на на хвилинку,
То я на роботі…лункий коридор і світло, бо вікна південні.
Сиджу біля неї, на скрипущому ліжку з краєчку,
як мовчки - несила, то мушу щось гарне казати,
До горла клубок,але треба спокійно і гречно,
"Може брешуть аналізи… тести, протеїни і дати?"
Каштанові пасма і ледь-ледь помітні веснянки,
Світлина зі свята, новий рік... і спідничка в горошок…
Дзвінко падає шпатель… Вирок був оголошений зранку,
Про нього ні слова… Так… різне… погода… тощо.
Не хочеться думати, та в уяві: що буде опісля?
Лазур почорніє… і на подУшці змінять пошевку,
За кадром знов кадр і чуєшся наче на вістрі...
у боксах на дверях не пишуть: «Welcomе»,
я не люблю запаху флоксів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271214
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.07.2011
автор: Лана Сянська