***

***
Ти  колись  попросив,  щоб  навіки,
І  як  в  казці  це  сталось.  Раптом
Від  цілунків  зів»яли  повіки…
Я  тепер,  наче  доля,  фатум.

Спокушаюсь  безсило  щоночі,
Для  світанків  мене  нема,
Я  до  дна  тебе  випити  хочу,
І  як  біль,  хочу  бути  одна.

Та  до  ранку  лишатись  не  хочу-
Я  навіки  у  тебе  одна,
Що  приходжу,  як  біль,  серед  ночі,
І  любов  випиваю  до  дна.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271026
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2011
автор: Оксанка Крьока