Ти кіт, який принизивши усіх зостався гордим,
І радості із вуст немає меж,
Твоя порода відродилася від чорта,
В своєму щасті лиш живеш.
Чому радіти тут – не зрозуміло,
Що було кращого у твоєму життю?
Можливо маєш інше тіло?
Чи їв інакшу на Різдво кутю?
Чи може крізь стіну колись проходив?
Читав думки великих владарів?
Лиш від моральних принципів відходив,
Вже бачили таких котів.
Задумайся, як треба жити далі,
І на яку дорого стати слід,
Не буду більш читать тобі моралі,
Не треба лізти в аморальний брід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270638
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2011
автор: Дефектоскопіст