Де вітер грається із хвилями лиману,
Стежки-стрічки до берега ідуть.
Стоять біленькі хати Станіславу,
А кораблі у далечінь пливуть.
Тут сонце у воді гойдається сонливо,
А місяць уночі кладе сріблясту стежку.
І хвилі пестять промені грайливо,
До берега несуть веселкову мережку.
Мій рідній край, мій милий Станіслав,
Ти пристань юності недавньої моєї.
Хай, хто в світах далеких заблукав,
Згадає в пам'яті тепло душі твоєї.
Дві сотні років вже живе моє село,
Як ластівки гніздо, над кручами стоїть.
У зелені садів вишневих розцвіло,
Маяк, супутник вічний, буде вогником горіть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270439
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2011
автор: Татьяна Камыш