В посутенілу м’якоть околоту
Готична темінь зуби уп’яла,
У сни поринули жильці села,
Лише ропухи крекчуть у болоті.
Рогаль повиснув на найвищій ноті,
Тональності не витерпіла мла,
Втекла і роздратована, і зла,
А ніч засяла в первозданній цноті.
Набрався повен всесвіту черпак
Раїв повабних , марень таємничих
І у кохання юне серце кличе.
Бере на руки дівчину юнак,
Мов хлібодар в долоні стиглий злак,
І міць у ньому буриться рільнича.
15.07.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270435
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 15.07.2011
автор: Рідний