Маскою одягнута,
Думками неприступна.
Іншими оглянута,
Нікому не доступна.
Вона ніколи не була одна,
Та завжди була вільна.
Ніколи не була сумна,
Та завжди була горда.
Вона завжди вірила волі,
Не шукала іншої долі.
І брехала не тільки собі,
Що все добре, в її житті.
Нехай нещирі її почуття,
Вона сама собі суддя.
І якщо добре її маску одівати
Цим себе від болю оберігати
Від себе все життя тікати…
То нехай буде так!
Як бажає вона.
Може це знак?!
Що вона ще одна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2011
автор: Мира Хельвок