Хіба зрозуміти, що серце – корито,
Воно не розколоте – в тріски розбите.
Надмірні питання – не створюють спокій,
Навряд чи прискорюють стомлені кроки...
Хіба зрозуміти, чом губи холодні,
Чому ти шукаєш голки у безодні...
Чому у кімнаті – ні кисню, ні світла,
Коти повтікали і чорні, й блакитні...
І лише надія в примарах туманних,
Підтримає тебе, в ночах бездиханних.
Ти маєш заглибитись і зрозуміти:
Що ти і вона – є одне! В цілім світі...
Заповни спустошені ночі собою,
Вона вже ніколи не стане чужою!
Вертаючи солод жаданої миті,
Цілуй її очі в небесній блакиті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270050
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2011
автор: Віктор Нагорний