"криками в вакууме ты не добьешься ничего.
выбьешься из сил. потеряешь голос внутри.
исчезнешь из-за комплекса Невидимки..."
( команданте Че )
------------------------------------------------------------
... і я виливаюсь за межі пляшки з отрутою,
плутаю тіні з словами і тишею лаюся.
в паузі між обіцянками знову у дзеркало-
тіло скляне проклинає...
не стЕрпіло.
Сила безсилля штовхає під ноги традиції,
лиця геть зморщені скиглять на вухо у траурі.
Чорним ганчір'ям, відбитками бруду на аурі, -
ти не заснеш...
скільки життів вже не спиться нам?
Зникнути легко, у стіни вбиватись картиною,
тільки людиною з скла трохи дивно й прозоро.
щоб від ігнору на тілі рубці наче тріщини,
знищено голос, а ми все про себе говорим.
я розбиваюся пляшкою, мертві озера...-
плями всмоктає й пробачить дірява підлога.
ви не почули... кривава деталь інтер'єру,
ви б попередили...я б збереглась для НІКОГО.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270037
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2011
автор: Biryuza