Вона розвіяла свої слова, як попіл
Над квітником зів'ялих матіол
Минулих днів,
Вона спалила всі листи у ватрані
Збудованому з кахлів спогадів,
Вона зашила мрії в чорне полотно,
Що ткалось в ночі зрад,
Вона розбила дзеркало зізнання, у якому
Мить застигла
Його здивованих очей,
Коли до нього на долонях простягла,-
Реінкарноване кохання,
Та передчасно мертве.
Буває..." Ubi defuit orbis..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269758
Рубрика: Верлібр
дата надходження 12.07.2011
автор: Лана Сянська