Після дощику в калюжі викуповується місяць.
Плине час. Земля вальсує. Не стоїть вона на місці.
На качелях - хмарах зорі виколисуються любо.
Світ живе в прекрасних мріях і далекий він від згуби.
В вечоровій дивній казці потопає зір мій спрагло,
Я душею обіяняти дивовижний світ той прагну.
Над усім володарює неповторний літній вечір.
І короткий сон до ранку вже кудись задумав втечу.
І підморгує лукаво мені місяць - пересмішник,
Вуст торкається промінням, вічний блудник, вічний грішник.
Вітерець легкий між листям про кохання теж шепоче,
Мов у відповідь від мене ствердне щось почути хоче.
Шле мені свої цілуки крізь легку прозору штору.
Ніч чудова. І напевне, їй не буде вже повтору.
Ну, а десь ще й пісня ллється мелодійним дивним дзвоном.
Чи надихаюсь я вдосталь всіх отих чудес озоном...
Ще й цвіркун, що аж до ранку десь в кутку не спочиває,
Мов скрипаль, на диво-скрипці, він рулади виграває.
Ну скажіть же, як це можна в чудо-ніч таку заснути
Й продиктованого з неба слова-пісні не почути?!
Як сказати найщиріше, щоб не схибить, не злукавить,
Бо усю красу до вірша мушу я негайно вставить.
Загасає ніч, і місяць на прощання
В отаннє зорям шле привіт-кохання.
Як жаль із дивом тим нічним прощатись,
Та справи є земні і час про них подбати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269730
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2011
автор: Татьяна Камыш