Цей світанок лишив на мені відбитки
Серцебиттям і рожевими смугами літаків.
Хлопчику, зі мною ніяких здобутків, самі лише збитки,
Хіба про таке ти мріяв, невже цього ти хотів?
Ну а далі день, не такий вже і поетичний
З прожиткових мінімумів, і максимуму проблем,
Ти як завжди: самозакоханий і самокритичний
Я одна з існуючих, але ще недоведених теорем.
Все складеться ідеально добре для нас -
Це анлімітед літо. Необмежене і незабутнє,
Тільки ми уміли так безбожно гаяти час,
Над розбитим люстерком мріяти про майбутнє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269618
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2011
автор: Катя Куприна