Я горнуся до тебе, горнуся.
Я до рук твоїх ніжно торкнуся.
На питання в очах не озвуся.
Лиш лукаво тобі посміхнуся.
Це не те швидкоплинне бажання,
Що минає вночі до світання.
Знаю точно, скажу без вагання.
Це кохання єдине й останнє.
Ти вже знаєш про всі мої вади,
Всі недоліки, хиби й уклади.
Нам не треба слова добирати.
Ми з тобою давно телепати.
Я горнусь, пригортаюсь до тебе.
А над нами осіннєє небо.
Були й весни і пахощі степу.
Лише згадки про грози не треба.
Потяг долі все мчить без упину
Обганяючи миті й години
Крізь часи в нашу юність порину,
Пригорнувшись до тебе, єдиний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2011
автор: Валентина Курило