Уквітчана сумом глибоким
Моя божевільна журба.
І сум той ряснітиме-доки
Ненавидить людська юрба
Триматиме він у полоні
Мене доки серце замре
Ненависті людської повінь
Згортає у прірву мене.
А вітер той сум знову крає.
Чому вітер листя зрива?
Несе нескінченная зграя
Життя. І майбутнє сплива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269311
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2011
автор: Ангел Ина