Він тікав щоб не чути чужих колискових,
Та ніхто не збирався його наздогнати,
Кожен раз покидав дім сімей своїх нових,
Він на вулиці виріс не знаючи хати.
Цілу юність свою добував собі їжу,
І ковтав гіркі сльози життєвих образ,
А вона підібрала його, як нічійну валізу,
І в сімейне життя залюбки відвела.
Він любив її серцем, завжди вдячно душею,
І рідніше за неї нікого не знав,
Вони впевнено й сміло називались Сім"єю,
І щасливі всі разом: Він і Вона!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269098
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2011
автор: Alex-dr_7(tericon)