Так холодно, так пусто і безмежно!!!
Між сірістю і стертістю вітрин
нема свавільних і необережних
таких як ми, вигнанців й синіх рим.
Так душно й так задуматися хочу,
поглинутись польотом. Хід думок...
заставить назбирати сліз у очі.
До стомленості від життя - лиш крок.
Так беззмістовно ну і так спонтанно
проходять ненароком перехожі
по стінах й закутках - нової рани -
так холодно...А без тепла не можу..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268878
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2011
автор: тепла осінь