Дрібно дощик засіяв краплинами
З хмар, що вітер над нами зібрав,
Теплі дні десь за обрій полинули,
Я минуле собі пригадав.
Що в подіях булих розпорошене,
Де дитинство і юність мої,
Заспокоїться серце стривожене:
Всі літа поєднали дощі.
Хоч були ці дощі більш непрошені,
Їх спинити я часто хотів,
Задивлявся на хмари зволожені,
Прагнув гарних та сонячних днів.
Із дощами спішив я сховатися
Від напружень та слів гомінких,
В брязкіт крапель я прагнув вслухатися,
Забував негаразди при них.
Сірість, мряка були їхнім подихом,
Та вмивалось в них серце моє,
Різні думи з дощами приходили:
Смуток, радість, що все перейде,
Хоча сонце сховалось за хмарами,
Та воно нам засяє колись,
Нас утішить природа ще барвами,
Засиніє небесная вись…
05.07.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268620
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.07.2011
автор: С.Плекан